Промайнув ще один рік.
365 днів якого були наповнені подіями, речами й відчуттями які для багатьох були в нові. Дехто назвав це народженням нації, я ж, скоріше, назву лише прозрінням, деяких.
Цей рік показав нам істинне обличчя дуже багатьох речей і людей, й самих себе, в першу чергу. Хоча, на жаль, більшість людей так нічому і не навчив час, котрий приніс не лише прозріння але й біль.
Рік показав, разом ми можемо здолати все й добитися неможливого, що один в полі воїн, однак так і не навчив доводити справи, хоча б, до логічного завершення.
Минулих 52 тижні показали цінність дружби, щирості, міцного слова, але не привчив цінувати, а ні слово дане, а ні силу духу чи самопожертву.
З цих 4 кварталів, кожен знаменував собою якусь віху в новітній історії, однак жоден не змусив замислитися "планктон", який, навіть після цього жорстокого часу, і далі продовжує викидати життя на вітер.
Ці 12 місяців виявили як справжніх героїів, так і те, що більшість й досі вважає, що "їх хата скраю" і їх абсолютно не стосується те, що ... "тому, що, воно/вони нічого не зробили для мене"..., забуваючи, що з початку потрібно хоч щось зробити для когось, бо "Воздасться по ділам твоїм"...
Минув Рік. Рік Випробувань. Рік Болю. Рік Жалоби. Рік Людей.
Майбутній обіцяє бути набагато важчим за той, що минув. І тим не менш можна побажати аби це горнило випробувань нарешті навчило, як народ, так і кожного зокрема – Цінувати.
Цінувати не слово, а діло. Вміти не бути пустобріхом, а творити реальність. Могти не лиш оговорювати інших, але й вдосконалювати себе. Хотіти не лише наживи й шари, але й розвитку країни де живеш. Зрозуміти нарешті, що держава це той клапоть землі за який кожен з нас має відповідальність.
І Нарешті Зрозуміти. Що саме з самого себе й починається не лише Держава, чи соборність, а й Країна. З самого себе починається Людина, бо все, що є навколо нас, це і є те, що творимо ми самі.
Побільше Людей в році! Побільше добра й щирих вчинків. Побільше сонця на душі й веселки в серці!
Хорошого Року.
